Настоятельно рекомендуется не принимать наркотические вещества и не принимать участие в незаконных или опасных действиях.
Привет, олды и бро! Сегодня я хочу поделиться с вами забайканной историей о том, как я закладки шишек марихуаны нарыл и пошел в церковь танцевать на алтаре. Дело было давным-давно, когда я еще шарился в этом тусовом мире и был в ресурсе.
Вообще-то я с самого детства знал, что трава есть, но думал, что это так, блажь для высокомерных хипстеров. Но однажды у меня появился друг, назовем его Бандерас, и он показал мне свет. Я не сразу согласился попробовать шишки, но в итоге все же сдался.
Помню, как мы вот так, редкостные дебилы, бегали по задворкам, пытаясь найти добротную травку. И вот однажды, когда я уже был на пике адреналина, позвонил мне Бандерас и сказал, что закладки шишки нарыл. Ура! Вот это да! Я был рад, как никогда. Все выпало на ура, прям как в фильмах про наркоту.
Я быстро согласился встретиться с Бандерасом и забрать некий мерч. Он рассказал мне, что это была та самая легендарная трава, которая делает тебя счастливым и свободным. Ну, я был на столько за воодушевлен, что даже не задумывался, насколько это все может быть опасно и гибельно.
Когда я добрался до места встречи, Бандерас вытащил из своего кармана небольшой прозрачный пакетик с сухими шишками. Они выглядели так привлекательно, еще и ароматом попахивали.
Когда первая дозняк травы попала в мои легкие, я просто растаял. Все мои проблемы, сомнения и тревоги исчезли в одном мгновении. Я стал легким и беззаботным, словно птица. Кто бы мог подумать, что такая незначительная штука может так повлиять на наше сознание и восприятие.
С тех пор я начал шариться в этой тусовке все больше и больше. Я стал одержим идеей находить самые крутые закладки и делиться ими с другими. Да, моя жизнь превратилась в бесконечную охоту за травой.
Однажды, будучи на пике и полностью в ресурсе, я решил сделать что-то совсем безумное. Узнав, что в церкви будет вечеринка, я решил пойти туда танцевать на алтаре. Не знаю, что меня тогда так подложило, но кажется, это было связано с герычем и кикером.
Пришло вечер нашей "хуячки" и я был на пути к реализации своей безумной идеи. Все шло по плану, пока я не попал внутрь церкви. Чувствовалось, что Бог наблюдал за мною, и как бы имел некие сомнения в моих действиях.
Я поднялся на алтарь и начал танцевать, словно безумный. Все это выглядело совершенно абсурдно, ведь я был один и полностью без одежды. Меня охватывало ощущение свободы и безудержного веселья, но вместе с тем я понимал, насколько это было неправильно.
Когда мою безумную выходку увидели другие прихожане, они были похищены ужасом. Все стали кричать и пытаться остановить меня. Один из дядечек попытался прикрыть меня одеялом, но я не дал ему этого сделать. Я продолжал танцевать и наслаждаться моментом.
Наконец-то мне пришлось уйти, когда пришли полицейские. Они арестовали меня и отвезли в участок. Я был в шоке от происходящего, но это был еще один урок для меня. Я понял, что моя жизнь с травой и другими наркотиками принесет только боль и горечь. Я учусь на своих ошибках и стараюсь не допускать повторных дознаков. Моя история должна послужить примером для всех, кто хочет опробовать этот путь.
ОЛДАМ: Не ведитесь на наркотики! Поддерживайте друг друга и помогайте избежать этой ужасной ловушки.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...